В мережі останнім часом більше стає згадок про прихильників молодіжних субкультур та поширення їх серед підлітків.
     Іноді підліток не може самостійно реалізувати свої бажання. Він знаходить своє місце у молодіжному угрупуванні для свого самоствердження та своєї самореалізації. Задля цього підлітки об’єднуються у неформальні групи.
     Деякі батьки навіть можуть не підозрювати, що її дитина належить до певної субкультури та може мати девіантну поведінку. Отже, що робити батькам, у цій ситуації:
🔗 Спокійно, відкрито і прямо спілкуйтеся з дитиною. Надайте їй можливість говорити, коли вона буде до цього готова. Не підганяйте її.
🔗 Якщо дитина розповідає куди вона ходить та як проводить свій час. Проявіть якомога повнішу обізнаність в обговорюваній темі; виявляйте терпіння, наполегливість, доброзичливість для уникнення емоційного дискомфорту, недовіри чи агресії з боку підлітка
🔗 Опановуйте Інтернет-технології, майте власний акаунт і станьте другом своїй дитині в соціальних мережах;
🔗 Щотижня аналізуйте вміст сторінок дитини, уважно читайте її публікації, вивчайте групи, до яких вона приєдналася;
🔗 «Познайомтеся» з її віртуальними друзями, звертайте увагу на фото й відео, що викликають інтерес дитини, зокрема ті, що збережені, поширені або вподобані;
🔗 Покажіть дитині, що вона вам небайдужа, що ви піклуєтеся про неї та запропонуйте спільно провести час.
🔗 Зосередьтеся на тому, щоб показати дитині її переваги, знайдіть у неї сильні сторони, допоможіть їй побачити себе унікальною особистістю.
🔗 Після встановлення контакту та виявлення підлітком довіри до вас, слід пояснити згубність і безперспективність деструктивної поведінки, підкріплюючи це фактами, які добре відомі підліткові; допомогти підлітку зрозуміти ступінь ризику від деструктивної поведінки і невідворотної відповідальності за скоєне (зокрема у випадку вчинення булінгу або іншого правопорушення).

❗️ ПАМ’ЯТАЙТЕ, що в зону ризику проявів деструктивної поведінки потрапляють підлітки, яким бракує батьківської уваги і підтримки, а також ті, чиє перебування в мережі Інтернет не контролюється.

     Існують міфи про психічне здоров’я, які заважають нам належним чином турбуватися про себе. А ще вони лежать в основі формування стигми –
упередженого ставлення до людей, які мають розлади або проблеми, пов’язані із психічним здоров’ям.
     Тому важливо розвінчувати міфи довкола цієї теми Ми підібрали факти, що стосуються десяти поширених міфів щодо психічного здоров’я🎯
     🧩Міф перший – Розлади психічного здоров’я трапляються рідко.
     ☑️ФАКТ: Кожен третій українець може зіткнутися із психічним захворюванням протягом життя. Це відбувається через низку причин: хронічні стреси, травматичні події, важкі умови розвитку у дитинстві, органічні порушення мозку та інше. Тож, найімовірніше, серед ваших знайомих також є люди, які вже пережили або саме зараз долають певний розлад психічного здоров’я.
     🧩Міф другий – Я нічого не можу зробити для людини з психічним розладом.
     ☑️ФАКТ: Ви можете зробити багато речей для рідних, друзів та колег із психічними розладами, щоб їх підтримати, зокрема:
* Бути поруч та уважно слухати;
* Ставити питання;
* Цікавитися, що людина робить, щоб поліпшити свій стан;
* Змістовно проводити час разом;
* Заохочувати звернутися по професійну допомогу.
     🧩Міф третій – Люди із психічними розладами не можуть працювати.
     ☑️ФАКТ: Психічні захворювання бувають різними за інтенсивністю та частотою загострень і мають неоднаковий вплив на життя, в тому числі — професійне. Тому люди із розладами психічного здоров’я часто є доволі успішними в роботі. Більшість поширених психічних розладів не заважають людині виконувати свої професійні функції, хоча і можуть впливати на продуктивність та ефективність праці. Людина може піклуватись про себе, відвідувати психолога, психотерапевта, приймати ліки, які поліпшують стан, і при цьому реалізовувати себе в кар’єрі та соціумі, ні в чому не поступаючись колегам.
     🧩Міф четвертий – У дітей не буває психічних розладів, або вони минають самі – діти їх переростають.
     ☑️ФАКТ: На жаль, діти також мають складнощі з психічним здоров’ям. Так само, як і дорослі, вони можуть стикнутися з депресією, фобіями чи посттравматичним стресовим розладом. Окремі захворювання є типовими для певних вікових груп, як от розлад дефіциту уваги чи гіперактивності у ранньому дитинстві, або так звані “підліткові розлади”, розвиток яких найчастіше співпадає з пубертатом. Вчасна допомога здатна призвести до повного відновлення або істотно зменшити симптоми та покращити життя дитини.
     🧩Міф п’ятий – Психічні розлади трапляються лише в емоційних людей зі слабким характером.
     ☑️ФАКТ: Ризик психічних розладів жодним чином не залежить від сили людського характеру. Стикнутися з проблемами психічного здоров’я може кожен. Звісно, особисті якості можуть впливати на те як людина сприймає розлад, як рухається шляхом відновлення, а також на її готовність приймати підтримку та виконувати рекомендації фахівців.
     🧩Міф шостий – Психічний розлад – це назавжди.
     ☑️ФАКТ: Деякі психічні розлади справді мають хронічний перебіг та часом загострюються. Інші ж можна вилікувати. Так чи інакше, більшість людей із психічними розладами здатні відновитися й вести щасливе повноцінне життя.
     🧩Міф сьомий – Люди з психічними розладами непередбачувані та можуть вдаватися до насильства.
     ☑️ФАКТ: Більшість людей із проблемами психічного здоров’я, включно з тими, хто має психотичні стани або розлади, не схильні до жорстокої поведінки. Більш ймовірно, що люди із психічними розладами самі можуть стати жертвами насильства, ніж вчинити насильство щодо інших.
     🧩Міф восьмий – Із депресією можна впоратися самостійно — потрібно лише взяти себе в руки та відігнати погані думки.
     ☑️ФАКТ: Депресивний розлад — це складне захворювання, впоратися з яким без професійної допомоги доволі важко. Лікування депресії може вимагати як психотерапевтичної, так і медикаментозної підтримки. При важкій та середньої важкості депресії лікар-психіатр може призначати антидепресанти. Не потрібно цього боятися — це цілком ефективна і поширена практика.
     🧩Міф дев’ятий – Під впливом медичних препаратів для лікування психічних розладів людина не може приймати рішення.
     ☑️ФАКТ: Здатність приймати рішення в більшості не залежить від дії медикаментів. Більшість ліків не впливають на здатність приймати рішення, їхнє завдання — знизити симптоми та покращити якість життя людини.
     🧩Міф десятий – Психічні розлади передаються генетично.
     ☑️ФАКТ: Говорити про спадкову природу розладів некоректно. Людина справді може успадкувати певні генетичні маркери, які можуть свідчити про ймовірність розвитку розладу. Але це не означає, що людина його обов’язково матиме. Важливими чинниками у виникненні психічних розладів є вплив зовнішнього середовища, наявність хронічних стресів та травмуючих подій. Тому не можна стверджувати, що психічні розлади виникають тільки через те, що людина їх успадкувала.

     Бережіть себе та своїх близьких ❤️

     Ви можете перегляну декілька відео згідно цієї тематики:
– Третє тисячеліття – рабство існує;
– Експлуатація дитячої праці – проблеми і шлях їх врішення.

Здоров’я — це не все, але все без здоров’я — ніщо!

     Турбота про своє здоров’я не має бути проблемою, турбота про своє здоров’я повинна бути образом життя.
     7 найважливіших правил здорового способу життя:
     – Правило № 1. Найважливіше при здоровому способі життя – це харчування. Правильне харчування! Більше фруктів і овочів, продуктів, наповнених корисними для нашого організму речовинами. Ніяких гамбургерів, коли, чіпсів та іншої гидоти.
Іноді можна побалувати свій шлунок, але без фанатизму.
     – Правило № 2. Активність, активність і ще раз активність! Будьте активними, життєрадісними і відкритими до світу. В умовах постійної зайнятості важко знайти час на походи в спортзал, заняття спортом… А даремно!
     І все-таки, навіть якщо на спорт часу немає, то піші прогулянки на свіжому повітрі, ранкову пробіжку, зарядки вранці ніхто не відміняв. Ходіть більше пішки, гуляйте у парках та лісах, будьте рухливими.
     Рухайтеся назустріч міцному здоров’ю і довголіттю!
     – Правило № 3. Здоровий спосіб життя жодним чином не сумісний з шкідливими звичками: куріння, вживання алкоголю і тим більше наркоманія.
     – Правило № 4. Основа здорового способу життя – правильний розпорядок дня. Правильне харчування, фізична активність і відсутність шкідливих звичок при здоровому способі життя – це вже багато чого, але ще не все. При здоровому способі життя обов’язково повинен бути правильний розпорядок дня.
     Що значить правильний розпорядок дня? Це, перш за все, 8-ми годинний здоровий сон. Потрібно привчити свій організм лягає і прокидатися в один і той же час, не залежно від того, який день тижня: будній чи вихідний. В ідеалі, звичайно, прокидатися треба без будильника – це означає, що виспалися.
     Чому важливо висипатися? Хоча б, тому що існує прямий зв’язок між недосипанням і появою надмірної ваги.
     – Правило № 5. Одне з найважливіших правил здорового способу життя – це позитивний настрій! Не зациклюйтеся на невдачах і промахах.
     – Правило № 6. Здоровий спосіб життя – це так само дбайливе ставлення до себе! Себе треба любити, про себе потрібно піклуватися.
     Треба говорити собі: «Я сильна, я впораюся!», «У мене все вийде.».
     – Правило № 7. Вести здоровий спосіб життя легше не поодинці, а в компанії. В ідеалі, звичайно, потрібно, щоб усі навколо дотримувалися такої ж життєвої позиції – разом веселіше і є дух суперництва.
     Турбота про своє здоров’я не має бути проблемою, це має бути способом життя! Здоровим способом життя. Краще вже бігати на свіжому повітрі, ніж по лікарях!

Впродовж 09-16 лютого відзначається День безпечного Інтернету, який має на меті долучити до співпраці всіх учасників навчально-виховного процесу заради підвищення освіченності з питань безпеки онлайн (робота в Інтернеті та соціальних мережах).

Відео “Соцмережі? Не втрачай голови”.

     Булінг – це цькування однієї дитини іншою, агресивне переслідування, яке часто поширене серед підлітків. 80% українських дітей піддаються цькуванням, навіть не усвідомлюючи цього.  
     Ознаки того, що дитину цькують:
– відмова іти до місця навчання з різних причин – «не хочу, не цікаво, не бачу сенсу…»;
– відсутність контакту з однолітками: немає друзів, зідзвонювань, не ведеться переписка у соцмережах;
– психосоматичні ознаки: часті хвороби, наприклад, ломота в тілі, болі в животі, вірусні інфекції;
– обмальовані руки або специфічні малюнки на полях у зошиті;
– бажання іти до навчального закладу іншою дорогою, аніж та, якою йдуть усі інші діти.

ЩО РОБИТИ БАТЬКАМ?

     Швидка та доречна реакція дорослих (батьків і вчителів) на ситуацію булінгу повертає дітям відчуття безпеки та захищеності, демонструє, що насилля не прийнятне.   

     ПОЯСНИТИ ДИТИНІ, що таке булінг, які саме дії є насиллям і чому їх необхідно припинити. Розповісти  на що інші люди мають право, а на що не мають.
     СТРАТЕГІЯ ЗАХИСТУ. Не бігти одразу до навчального закладу. Спершу дізнатися  у дитини, що вона думає про існуючу ситуацію, і підтримати її. Якщо вона не зможе впоратися, тоді йти до навчального закладу.
     Або ж, коли застосовується фізична сила – в такому разі, як би соромно не було дитині, що б вона не казала (агресори зазвичай присоромлюють дітей, яких захищають батьки) треба йти до навчального закладу.
     ПОРАДИТИ ПРОВОДИТИ БІЛЬШЕ ЧАСУ ЗІ СТАРШИМИ. За можливістю не відходити надовго від вчителя, або майстра виробничого навчання, щоб не допускати насилля.
     З юридичної точки зору ви НЕ МОЖЕТЕ ПРИЙТИ І ПОГОВОРИТИ БЕЗПОСЕРЕДНЬО З ДИТИНОЮ, ЯКА ОБРАЖАЄ вашу. Це можна ініціювати лише через навчальний заклад або соціального педагога чи практичного психолога. Інакше можна отримати судовий позов за залякування чужої дитини.
     Якщо булінг триває кілька місяців, – БЕЗ ПСИХОЛОГА НЕ ОБІЙТИСЯ. Спілкуйтеся з дітьми. Прислухайтеся до них. Знайте їхніх друзів, запитуйте про навчання, розумійте їхні проблеми.

Душа держави – закон, оскільки тіло, позбавлене душі, гине, так і держава, якщо вона не має закону, руйнується.
Демосфен

     Підліток і злочин…

     Ніби несумісні поняття, але, на жаль,трапляються  випадки, коли саме неповнолітні скоюють протиправні дії.

     Сьогодні ми прагнемо ознайомити вас із видами покарань, які можуть понести діти (особи до 18 років) за кримінальні злочини.

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ НЕПОВНОЛІТНІХ

З якого віку наступає відповідальність дітей за злочини?

     Відповідно до ст. 22 Кримінального кодексу України (КК) кримінальної відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину минуло шістнадцять років.
     Також до кримінальної відповідальності притягуються неповнолітні особи у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років лише за умисне вбивство, посягання на життя державного чи громадського діяча, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця, судді, народного засідателя чи присяжного у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя, захисника чи представника особи у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги, представника іноземної держави, умисне тяжке тілесне ушкодження, умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, диверсію, бандитизм, терористичний акт, захоплення заручників, зґвалтування, насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, крадіжку, грабіж, розбій, умисне знищення або пошкодження майна, пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів, угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна, незаконне
заволодіння транспортним засобом, хуліганство.

ЗЛОЧИНИ, ЗА СКОЄННЯ ЯКИХ ПІДЛЯГАЮТЬ КРИМІНАЛЬНІЙ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ  НЕПОВНОЛІТНІ У ВІЦІ ВІД 14 ДО 16 РОКІВ

Яке покарання може бути визначено дитині?

     Згідно з ст.98 КК України до неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі основні види покарань:
     1. Штраф застосовується лише до неповнолітніх, що мають самостійний дохід, власні кошти або майно, на яке може бути звернене стягнення. Розмір штрафу встановлюється судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану неповнолітнього в межах від п’ятисот встановлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
     2. Громадські роботи можуть бути призначені неповнолітньому у віці від 16 до 18 років на строк від тридцяти до ста двадцяти годин і полягають у виконанні неповнолітнім робіт у вільний від навчання чи праці на основній роботі час. Тривалість виконання даного виду покарання не може перевищувати двох годин на день.
     3. Виправні роботи можуть бути призначені неповнолітньому в віці від 16 до 18 років за місцем роботи на строк від двох місяців до одного року. Із заробітку неповнолітнього, засудженого до виправних робіт, здійснюється відрахування в дохід держави в розмірі, встановленому судом, в межах від п’яти до десяти відсотків.
     4. Арешт полягає у триманні неповнолітнього, який досяг шістнадцяти років, в умовах ізоляції в спеціально пристосованих установах на строк від п’ятнадцяти до сорока п’яти діб.
     5. Позбавлення волі на певний строк. Покарання у виді позбавлення волі особам, які не досягли до вчинення злочину вісімнадцятирічного віку, не може бути призначене на строк більше десяти років, в за особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини – не більше п’ятнадцяти років. Неповнолітні, засуджені до покарання у виді позбавлення волі, відбувають його у спеціальних виховних установах.
     Позбавлення волі не може бути призначено неповнолітньому, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості.

     У Статуті Всесвітньої ор­ганізації охорони здоров’я зазначено, що «Здоров’я – це стан повного фізичного, психічного, духовного і соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб або фізичних вад». 
     До сфери фізичного здоров’я включають такі чинники, як індивідуальні особливості анатомічної будови тіла, перебігу фізіологічних функцій організму в різних умовах спокою, руху, довкілля, генетичної спадщини, рівня фізичного розвитку органів і систем організму.
     До сфери психічного здоров’я відносять індивідуальні особливості психічних процесів і властивостей людини, наприклад збудженість, емоційність, чутливість. Психічне життя індивіда складається з потреб, інтересів, мотивів, стимулів, установок, цілей, уяв, почуттів тощо. Психічне здоров’я пов’язано з особливостями мислення, характеру, здібностей. Всі ці складові і чинники обумовлюють особливості індивідуальних реакцій на однакові життєві ситуації, вірогідність стресів, афектів.
     Духовне здоров’я залежить від духовного світу особистості, зокрема складових духовної культури людства — освіти, науки, мистецтва, релігії, моралі, етики. Свідомість людини, її ментальність, життєва самоідентифікація, ставлення до сенсу життя, оцінка реалізації власних здібностей і можливостей у контексті власних ідеалів і світогляду — все це обумовлює стан духовного здоров’я індивіда.
     Соціальне здоров’я пов’язано з економічними чинниками, стосунками індивіда із структурними одиницями соціуму – сім’єю, організаціями, з якими створюються соціальні зв’язки, праця, відпочинок, побут, соціальний захист, охорона здоров’я, безпека існування тощо. Впливають міжетнічні стосунки, вагомість різниці у прибутках різних соціальних прошарків суспільства, рівень матеріального виробництва, техніки і технологій, їх суперечливий вплив на здоров’я взагалі. Ці чинники і складові створюють відчуття соціальної захищеності (або незахищеності), що суттєво позначається на здоров’ї людини.
     Рівновага людини з навколишнім світом – це насамперед її ком­фортне самопочуття в ньому. Такий стан передбачає сприятливе по­єднання як природних (температура повітря, атмосферний тиск та інші фізичні параметри), так і соціальних (культура, побут, суспільно-ви­робничі відносини) умов життя.
     Внутрішня рівновага організму людини – це збалансована робота всіх його функціональних систем: серцево-судинної, дихальної, нерво­вої, гуморальної та ін. Внутрішня гармонія передбачає стан психічної зрівноваженості та духовної цілісності особистості.
     Духовний аспект здоров‘я визначає сенс життя людини, її гармонійність як індивідуума у спілкуванні з іншими людьми. Невід’ємною час­тиною духовного здоров’я людини є її здатність до співпереживання та співчуття, добросовісність, доброзичливість, порядність, терпимість.
     Психологічний аспект здоров’я – це збалансованість психічних процесів та їхніх проявів, тобто здатність особи керувати собою за умов високих життєвих навантажень на основі взаєморозуміння й емоційно­го комфорту в суспільстві, а також особистого внутрішнього комфорту.
     Фізичний аспект здоров’я передбачає оптимальне, тобто без іс­тотних відхилень функціонування всіх систем організму людини (сер­цево-судинної, дихальної, м’язової та ін.). При цьому поняття «фізич­не здоров’я» пов’язують із умінням володіти своїм тілом, фізичною витривалістю, високим рівнем працездатності. Розуміння здоров’я як багатоаспектної системи дозволяє правильно усвідомлювати його значення в житті людини й суспільства.

     ГОЛОВНЕ:
1. Намагайтесь жити так, щоб людям поруч з Вами було добре.
2. Перш ніж звернутись до людини, посміхніться їй: адже добрі стосунки починаються з посмішки.
3. Навчиться радіти не лише своїм успіхам, але й успіхам одногрупників та друзів.
4. Ніколи нікому не заздріть та не зраджуйте: це відштовхує людей і руйнує їх стосунки.
5. Намагайтесь прийти на допомогу людині, не чекайте, поки тебе про це попросять.
6. Якщо Вам буде погано, не поспішайте звинувачувати у цьому інших, вчіться терпіти неприємності: погане швидко проходить.

     Для того щоб убезпечити свою дитину від небезпек Інтернету, дотримуйтесь наступних загальних правил його використання:

• Створіть за участю дітей домашні правила користування Інтернетом і вимагайте його неухильного дотримання.
• Попереджуйте дітей що не слід видавати особисту інформацію в Інтернеті, в тому числі прізвище, ім’я, домашня адреса, номери телефонів, номер училища, адреса електронної пошти, прізвища друзів або родичів, дату народження, фотографії. Нагадуйте, чим це може обернутися. Використовуйте нейтральне екранне ім’я, яке не видає ніяких особистих відомостей.
• Наполягайте на тому, щоб підлітки ставили до відома, якщо хто-небудь в Інтернеті загрожує їм. Ніколи не дозволяйте дітям особисті зустрічі зі знайомими по Інтернету без контролю з боку дорослих.
• Допоможіть захиститися від спаму. Навчіть підлітків не відповідати на небажані листи. Використовуйте фільтри електронної пошти для блокування небажаних повідомлень. Поясніть, що незаконне копіювання чужої роботи – музики, комп’ютерних ігор та інших програм – є крадіжкою.
• Розкажіть дітям про правила поведінки в Інтернеті. Діти ні в якому разі не повинні використовувати Мережу для хуліганства, поширення пліток або погроз іншим людям. Будьте уважні до ваших дітей!
• Переконайтеся, що підлітки радяться з вами перед покупкою або продажем чого-небудь в Інтернеті.
• Обговоріть з підлітками азартні мережеві ігри і пов’язаний з ними ризик. Нагадайте, що дітям не можна в них грати.
• Підтримуйте рівень безпеки вашого комп’ютера на належному рівні. Якщо ваша дитина краще вас розбирається в програмному забезпеченні, то чому б не доручити йому турботу про безпеку ваших сімейних комп’ютерів?
• Якщо ваші діти пишуть блоги, переконайтеся в тому, що вони не розповідають занадто багато про себе. Проведіть оцінку служби блогів і з’ясуйте, чи забезпечує вона можливість написання особистих блогів, захищених за допомогою паролів. Збережіть адресу блогу вашої дитини і регулярно перевіряйте його.
• Переглядайте інші блоги, відшукуючи позитивні приклади для наслідування для ваших дітей.

Кращий спосіб зробити дітей хорошими  –  це зробити їх щасливими.
(Оскар Уайльд)

ШАНОВНІ БАТЬКИ,  ПАМ’ЯТАЙТЕ!

     Від знаків вітання, схвалення, любові і прийняття, що повторюються, у дитини складається відчуття: «зі мною все в порядку» «я – хороший».   
     Від сигналів засудження, незадоволення, критики з’являється відчуття «зі мною щось не так» «я – поганий».
     Душевна скарбничка дитини працює день і ніч. Її цінність залежить від того, що ми туди кидаємо.
     Навіть вимоги, які ви пред’являєте, мають бути наповнені любов’ю і надією.
     Навчиться слухати свою дитину в радості і в жалі.
     Караючи свою дитину, залишайтеся поряд з ним, не уникайте спілкування з ним.
     Станьте для своєї дитини прикладом для наслідування в прояві позитивних емоцій по відношенню до членів своєї сім’ї та до інших людей.
     Не розмовляйте зі своїм дитям з байдужим обличчям.
     Обіймайте і цілуйте своє чадо в будь-якому віці.

ТОЖ БУДЬТЕ ГАРНИМ ПРИКЛАДОМ ДЛЯ ВАШОЇ ДИТИНИ  І ДОПОМОЖІТЬ ЇЙ!

     Негайне втручання при агресивних проявах у випадках незначної агресії, коли вона безпечна і може бути пояснена:

• повне ігнорування реакції дитини/підлітка;
• розуміння почуттів дитини («Звісно, ти образився…»);
• переключення уваги, пропозиція будь-якого завдання («Допоможи мені, будь ласка, скласти речі…»);
• позитивне позначення поведінки («Ти злишся, тому що ти втомився»).

     Для зниження агресії встановити з дитиною зворотній зв’язок:

• констатація факту («Ти поводиш себе агресивно»);
• констатуюче питання («Ти злишся?»);
• розкриття мотивів агресивної поведінки («Ти прагнеш мене образити? Ти намагаєшся продемонструвати силу?»);
• висловлювання своїх почуттів до небажаної поведінки («Мені не подобається, коли зі мною розмовляють в такому тоні», «Я гніваюся, коли на мене хтось голосно кричить»);
• апеляція до правил (« Ми же з тобою домовлялися»).

     Зберегти позитивну репутацію дитини
     Дитині, особливо підлітку, важко відразу визнати свою поразку і провину. Найстрашніше для нього – публічний осуд і негативна оцінка, які провокують психологічні механізми захисту. Щоб цього не сталося, необхідно:

• публічно мінімізувати провину підлітка («Ти неважно себе почуваєш», «ти не хотів його образити»), але в бесіді віч-на-віч розкрити істину;
• не вимагати повного підпорядкування, дозволити підлітку/дитині виконати ваші вимоги по-своєму;
• запропонувати підлітку/дитині компроміс.

     Контролювати свої негативні емоції   
     Коли дитина демонструє агресивну поведінку – це викликає негативні емоції – роздратування, гнів, обурення, страх і безпорадність. Коли дорослий вміє керувати своїми негативними емоціями, він не підкріплює агресивну поведінку дитини, зберігає з нею гарні відносини і водночас демонструє, як треба взаємодіяти з агресивною людиною.

     Акцентувати увагу на поведінці, а не на особистості за допомогою техніки об’єктивного опису поведінки 
     Після того як дитина заспокоїлася, обговорити з нею, як вона поводила себе під час прояву агресії, які слова говорила, які дії здійснювала, не даючи при цьому ніякої оцінки. Обговорювати необхідно лише те, що трапилося «тут і зараз», не згадуючи минулих вчинків. Замість «читання моралі» краще показати негативні наслідки її поведінки, переконливо продемонстрував, що агресія більше шкодить їй самій.

     Показати зразок конструктивної поведінки за допомогою наступних прийомів:

• витримка паузи, яка дасть змогу дитині заспокоїтися;
• навіювання спокою невербальними засобами;
• прояснення ситуації за допомогою питань, що наводять на відповідь;
• використання гумору;
• визнання почуттів дитини.

– для перегляду натисність на зображення.